Екологічне виховання

Екологічне виховння

"Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи." (Григорій Ващенко)

Головним завданням екологічної освіти сучасної школи можна вважати:

·         засвоєння наукових знань про взаємозв’язок природи, суспільства і людської діяльності;

·         розуміння багатогранної цінності природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема;

·         оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі;

·         розвиток потреби спілкування з природою;

·         активізація діяльності щодо охорони й поліпшення навколишнього середовища.

Охорона природи – обов’язок кожної людини. Успіх у цій справі залежить, перш за все, від усвідомлення важливості усього завдання, від переконаності, вміння і звички постійно, на кожному кроці оберігати рідну природу, лікувати ті рани, які вже нанесено і не допускати нових. Адже людству загрожує загибель найближчими десятиліттями, якщо воно терміново не змінить свого ставлення до природи, не змінить стилю своєї діяльності й існування, не переоцінить життєвих цінностей.

Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість. Людина зобов’язана вклонитися своїй дарительці Природі.

"Пам’ятай зеленого коника біля твоїх ніг,
Пам’ятай тихий вітер, що між трави пробіг,
Не забудь приголубить у лузі ромашку,
Посадити деревце - це для тебе не важко.
Пожалій джерельце, не засмічуй колодязь.
Це ж для тебе усе, це твій дім, це - природа."

Мета екологічного виховання - формуван­ня відповідального і дбайливого ставлення до природи, що базується на екологічній свідомості. Це передбачає до­тримання моральних і правових принципів природокористування й пропаганду ідей щодо його оптимізації, активну діяльність із вивчення й охорони природи своєї місцевості.

Формування морально-екологічних понять є однією з умов ефектив­ності екологічної освіти й виховання. Для цього необхідне залучення учнів до різних видів діяльності: навчально-пізнавальної, науково-дослідницької, туристично-краєзнавчої, пропагандистсько-просвітни­цької, природоохоронної тощо. Слід зазначити, що тільки за органіч­ного поєднання різних видів діяльності можна забезпечити розв'язання всіх завдань екологічної освіти й виховання учнів.

Чільне місце в системі екологічної освіти й виховання належить проблемі змісту діяльності учнів, що вбирає в себе чотири аспекти взаємодії суспільства та природи:

Ø усвідомлення мети й способів раціонального використання природи людиною;

Ø розуміння не лише практичної, а й пізнавальної, естетичної,морально-етичної, гуманістичної, економічної, національно-патріотичної й гігієнічної цінності навколишнього природного середовища;

Ø усвідомлення негативних наслідків використання природних систем (виснаження природних ресурсів, забруднення при­родного середовища, зникнення еталонів та пам'яток природи тощо);

Ø оволодіння школярами теорією та практикою побудови власних стосунків у системі «людина - природа».

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні); безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність передбачати можливі негативні наслідки природо-перетворювальної діяльності людини.